Adrian Kornijewski

Materializacja idei systematycznej pracy jako gwarancji jakości plastycznej oraz funkcjonalności dzieła.

Punktem wyjścia do zrealizowanych prac była refleksja na temat budowy oraz funkcji obrazu, pojęć w kontekście sztuki wydawałoby się niezależnych, jednak w praktyce tworzących nierozerwalny związek między formą a treścią przedstawienia. Szczególną uwagę zajmuje temat samego medium, jego „anatomii” oraz procesów ciągłego przetwarzania, którym poddajemy obiekt sztuki podczas pracy twórczej, decydując o jego ostatecznej strukturze formalnej.

Początkowe prace cyklu miały charakter bardzo prostych szkiców, zlepionych z kawałków papieru, kartonu czy taśmy malarskiej, które służyły jako podkład pod pędzel albo zakrywały płótno podczas malowania innych obrazów. Zużyte w ten sposób kawałki materiału zestawiałem ze sobą w nowe kompozycje, a powstałe spontanicznie – w rezultacie prostego gestu, czy nawet przypadku – jakości plastyczne, wchodząc we wzajemne relacje tworzyły nową wartość. To właśnie ich roboczy charakter, materiał na którym zostały wykonane sprawiały, że nawet prymitywne próby wydawały się adekwatne. Być może dlatego, że zdołały uniknąć odgórnej formalizacji i tym samym skrócić dystans pomiędzy ideą, a jej plastyczną reprezentacją.

Późniejsze prace badają ten wątek. Zbudowane z pozszywanych ze sobą, swobodnie pomalowanych pasków płótna, tworzących wcześniej niezależną kompozycję o unikatowym charakterze, stanowią materializację nowej, ulepszonej pod względem jakości plastycznej oraz funkcjonalności formy. Głównym tematem prac z cyklu staje się próba zobrazowania procesu optymalizacji tego układu, oddania jego rytmicznego, mechanicznego, a nawet siłowego wręcz charakteru. Procesu dążenia do idealnej, usystematyzowanej struktury, który ze względu na niedoskonałość ludzkiej motoryki wydaje się być skazany na niepowodzenie.

„Materializacja idei systematycznej pracy jako gwarancji jakości plastycznej oraz funkcjonalności dzieła.” A.K.

WINDOW DISPLAY EXHIBITION
Due to the current pandemic situation, all exhibitions and gallery visits have been canceled.

What became the starting point for the implemented work was the afterthought of the construction and function of an image, right next to the definitions in the context of seemingly independent art, in practice forming an unbreakable connection between the form and the content of the performance. What deserves particular attention is the subject of the medium itself, its „anatomy”, and the acts of constant processing, which focuses on the object of art during creative work whilst deciding about its final formal structure.

The initial work of the cycle had the nature of simple sketches, created with pieces of paper, cardboard, or masking tape, which were used as the base for the paintbrush or have secured the canvas whilst the process of painting other pictures. Pieces of material used in this way made me connect new compositions, and the ones spontaneously created – as the result of a simple gesture, or even by accident – plastic qualities resulted in joint relationships, which have created new value. Its described draft character and material which they had araised on made even the primitive attempts seemed to be adequate. Maybe the reason behind this was the lack of formalization from above, making it shorten the distance between the idea and its plastic representation.

Further work explores this subject, containing stitched, loosely painted straps of the canvas, forming a previously independent composition with unique character, creating the materialization of a new, improved plastic quality and functional form. The main subject of the presented work is the attempt to picture the process of optimizing this form, recreating its rhythmic, mechanic, and even strength character.

The process of pursuing the ideal, systematic structure, which, compared to human motor skills, seems to be deemed to failure. „The materialization of the idea of systematic work as a guarantee of the plastic quality and functionality of a piece of art”. A.K.

Translation:
Weronika Zięba
Duration of the exhibition:
28.11–05.12.2020

ВИСТАВКА В ВІТРИНІ
У зв’зку з пандемією усі урочисті відкриття та походи в галереї залишаються відміненими.

В основі до реалізації робіт стоїть рефлексія на тему структури і функції картини, понять в контексті мистецтва здавалося б незалежних, але в практиці творячих нерозірваний зв’язок між формою і змістом представленого.

Особливу увагу займає тема сомого медіуму, як „анатомії” а також процесів постійного перетворення, котрим підлягає об’єкт мистецтва підчас творчого процесу, вирішуючи питання його фінальної формальної структури.

Початкові роботи з циклу мали характер дуже простих ескізів, склеїних зі шматочків паперу, картону чи малярського скотчу, що служили як підклад під пензлі, або закривали полотно під час малювання інших картин.

Я поєднував використані в цей спосіб шматки матеріалу в нові композиції, спонтанічно новостворені, в результаті простого жесту чи навіть випадковості, входячи у взаємні відносини створили нову цінність. Це власне їх робочий характер, матеріал на котрому були виконані, справили що навіть ці примітивні спроби здавалися адекватними.

Можливо тому, що їм вдалося уникнути нав’язуваної вище формалізації, простір поміж ідеєю і її художньою репрезентацією стерся.

Пізніші роботи досліджують ту саму проблематику. Збудовані з позшиваних між собою, вільно пофарбованих смужок полотна, раніше творячих незалежну композицію унікального характеру, становлять матеріалізацію нової, покращеної з точки зору художньої якості а також функційності форми.

Головною темою робіт із циклу стає проба відображення процесу, оптималізації даної системи, передання її ритмічного, механічного, навіть вольового характеру. Процес прагнення до досконалої, усистематизованої структури, котрий з причин недосконалості людської моторики здається приречений на невдачу.

,,Матеріалізація ідеї системної роботи як гарантії художній якості і функційності твору.” А. К.

Переклад
Ольга Склярська
Термін виставки:
28.11–05.12.2020

Zdjęcia z wystawy